Закон про булінг: відповідальність за цькування у школі

 

 

 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Вперше в українському законодавстві визнано юридично поняття булінгу та передбачено відповідальність не тільки за вчинення, а й за приховування випадків цькування.

            Тема булінгу на сьогодні є резонансною. За даними досліджень, Україна увійшла до ТОП-10 країн із поширеною дитячою агресією у школах. Жертвами при цьому є здебільшого учні від 11 до 15 років.
            Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.
             Законом визначено, що булінг (цькування) – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
 

             Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг.
 

              Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.
 

              Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
 

               Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.
 

              Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
              Також внесені зміни до Закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».
     У законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:

• покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;

• на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

     

                 Заклади освіти також зобов’язуються забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил учнів, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їхніх батьків.
                 Окрім того, освітньому Омбудсмену надається право здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загальної кількості випадків булінгу у закладах освіти за певний період.

школярів.

   

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

Що таке булінг???

​

                  Розглянемо це небезпечне явище більш детальніше, визначимо його основні ознаки та з’ясуємо, як допомогти власній дитині почуватися безпечно.

    Що таке булінг?

    Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — це агресивна свідома поведінка однієї дитини (або групи) стосовно іншої, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском та є гострою проблемою сучасності. Дослідники зазначають, що булінг відрізняється від сварки між дітьми тим, що:

• він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;

• в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;

• він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;

• може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;

• він може повторюватися багато разів.

    Яким буває булінг?

    Цькування може мати різні форми:

• Фізичний булінг (штовхання, підніжки, бійки, стусани, нанесення тілесних ушкоджень).

• Вербальне цькування (обзивання чи глузування).

• Булінг стосунків (relational bullying) — явище соціального вигнання — коли дітей ігнорують, не допускають до ігор та вечірок, або вони стають жертвами чуток чи інших форм публічного приниження.

• Кібербулінг (приниження за допомогою Інтернету, мобільних телефонів та інших електронних гаджетів).

    Кіберагресори створюють публікації, що принижують гідність жертв, відправляють їм повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

    Інтернет додає булінгу таких ознак:

• цілодобове втручання в особисте життя (цькування не має часового чи географічного обмеження); необмеженість аудиторії;

• блискавичність поширення інформації;

• можливість анонімного переслідування.

     Усі форми булінгу — фізичний, вербальний, кібер та стосунків — мають тенденцію виникати одночасно.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Чому діти булять?

     Діти-агресори не до кінця розуміють, якої шкоди та страждань вони завдають. Булери вважають смішним знущання над слабшою дитиною. Отримуючи схвалення з боку друзів-спостерігачів, вони відчувають себе сильними та «крутими».

     Деякі діти булять, тому що самі постраждали від насильства (вдома, в спортивній секції, в іншій школі тощо). В таких випадках вони можуть зганяти свій біль через знущання й приниження слабших за себе.

    До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні й не можуть контролювати свій гнів. В таких випадках справа нерідко доходить до фізичного насильства.

    Хто стає жертвою булінгу?

    В групі ризику може опинитися будь-яка дитина, яка вирізняється із загального кола своїх однолітків. Дітей можуть цькувати за:

• зовнішній вигляд (підґрунтям для глузувань може стати занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, національність, фізичні обмеження);

• успішність або неуспішність у навчанні;

• матеріальні можливості;

• особливості характеру.

    Крім того, жертвою булінгу може стати той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.

    Варто зазначити, що сором’язливі та закриті до спілкування діти стають жертвами булінгу в 2 рази частіше.

    Всі ці риси не обов’язково, але можуть призводити до цькування (зазвичай у школі чи в соціальних мережах).

    До чого призводить булінг?

    Особливість цькування в тому, що він негативно впливає на всіх учасників (жертв, агресорів та спостерігачів) та має деструктивні наслідки в їхньому майбутньому житті:

• Жертви втрачають відчуття безпеки, перебувають у стані безпорадності та страху, втрачають повагу до себе та інтерес до навчання. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, може призводити до розладів харчової поведінки (анорексія, булімія) та виникнення суїцидальних думок.

• За даними досліджень, діти, які стали жертвою переслідувань, у 4 рази більш схильні до суїцидальних настроїв, ніж їхні однолітки, які не були об’єктами булінгу.

• Агресори частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони, мають досвід вживання алкоголю й наркотичних речовин.

• Спостерігачі часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту, схильні до депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

 

    Дослідники стверджують, що навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід у психіці дитини.

​

​

​

​

​

​

​

​

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

    Зверніть увагу на дев’ять найпоширеніших ознак:

    1. В дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

    2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

    3. В дитини з’являються зіпсовані речі.

    4. Вона втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

    5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами (або ж такі ознаки з’являються після спілкування в соціальних мережах).

    6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

    7. Має розлади сну або часті погані сни.

    8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

    9. Дитина наносить собі ушкодження.

    Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

    Як запобігати булінгу?

    Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, якщо ви стали свідком булінгу:

    1. Негайно втручайтеся та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

    2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми.

    3. Займіть нейтральну позицію — обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонуйте дітям самостійно вирішити конфлікт.

    4. Поясніть, які саме дії є булінгом і чому їх необхідно припинити.

    5. Уникайте в спілкуванні слів «жертва» чи «агресор» для запобігання травмуванню.

    6. Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте вжити заходів щодо припинення цькування.

   

    Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

    Діти зазвичай соромляться говорити про те, що стали жертвами булінгу, й схильні звинувачувати себе. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину.

• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові вислухати й допомогти .

• Запитайте, яка допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися у випадку цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, й вимагайте належного її врегулювання.

• Підтримайте свою дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

• У випадку, якщо вирішити ситуацію на рівні школи не вдається, повідомте поліцію. Захистіть свою дитину від цькування!

     Для батьків дуже важливо вміти попередити або належним чином відреагувати на булінг, з яким стикаються їхні діти. Вони мають бути уважними, спілкуватися та підтримувати своїх дітей.

    Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

    Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.

• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.

• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.

• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями й покараннями.

• Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом. Адже агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

    Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу. Це тривалий процес, який потребує витримки й терпіння.