«Засади запобігання та протидії торгівлі людьми»
Торгівля людьми в Україні з'явилася як наслідок зростання безробіття, зменшення асигнувань на програми соціального захисту, зубожіння населення. Низький рівень доходів штовхає громадян України на пошуки роботи за кордоном навіть без знання мови і правових знань, без кваліфікації, на нелегальних умовах, що водночас зумовлює їх перехід до групи ризику. Торгівля людьми становить значну суспільну небезпеку. Негативний вплив на суспільство цього явища полягає у зруйнуванні суспільної моралі, формуванні моральної деградації та відчуженості особистості, втрати родинних зв’язків, небезпечному «звиканні» громадської свідомості до негативного явища, поширенні депресивних синдромів та суіцидальних тенденцій, зростанні агресивності та жорстокості, поширенні венеричних захворювань, СНІДу. Крім того, торгівля жінками сприяє знищенню генофонду нації. В останні роки спостерігається поширення такого явища, як торгівля дітьми, з метою їх використання для примусової праці, жебракування, сексуальної експлуатації, поширення наркотиків та інших форм злочинної діяльності.
Нормативно-правове регулювання
-
Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III;
-
Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739-VI;
-
Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 № 783;
-
Методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 19.07.2013 № 432.
Поняття «ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ»
Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином (ст.1 ЗУ «Про протидію торгівлі людьми»).
Причини торгівлі людьми
-
Економічна нестабільність у державі та низький рівень життя населення;
-
Домашнє насильство, інші прояви гендерної нерівності;
-
Недостатня поінформованість про ризики нелегального працевлаштування як в Україні, так і за кордоном;
-
Привабливість уявного кращого життя за кордоном;
-
Попит на неофіційну працю;
-
Спрощення можливості для подорожування;
-
Відсутність реєстрації при народженні, легального статусу та громадянства значної частини населення, особливо національних меншин;
-
Недостатня захищеність українських громадян від рук «торгівців людьми».
Характерні ознаки торгівлі людьми:
-
Обмеження свободи пересування;
-
Відсутність вибору та можливості припинити роботу;
-
Вилучення паспорту та інших документів;
-
Погроза силою або її застосуванням;
-
Боргова кабала, невиплата обіцяної винагороди за роботу повністю або частково;
-
Залякування депортацією, погрози повідомити правоохоронним органам про нелегальний статус перебування в країні.
Життєві обставини, що підвищують ризик потрапляння у ситуації торгівлі людьми
Наявність наступних життєвих обставини підвищує ризик потрапляння у ситуації торгівлі людьми незалежно від того, чи має особа схильність до ризикованої поведінки, чи ні: належність до молодшої вікової категорії, скрутне матеріальне становище та наявність боргів, середня освіта, конфлікти або психологічна напруга в сім’ї, наявність в сім’ї осіб, що зловживають алкогольними та/або наркотичними речовинами, наявність в сім’ї осіб із судимістю тощо.
Форми торгівлі людьми:
-
Сексуальна експлуатація, примушування до проституції, використання у порнобізнесі;
-
Трудова експлуатація;
-
Примусове жебрацтво;
-
Примусове втягнення у злочинну діяльність;
-
Торгівля людьми з метою вилучення органів.
Ідентифікатори, які використовуються для визначення потерпілих від торгівлі людьми
Загальна інформація:
- обмеження особистої свободи людини (контроль за пересуванням, обмеження у спілкуванні тощо);
- особливості оплати праці (розмір, менший ніж стандартний; заробіток сплачується третім особам; наявність боргів; неможливість розпоряджатися заробленими грошима, відсутність доступу до них тощо);
- ситуація на робочому місці (обман щодо виду та умов роботи; постійний нагляд; неможливість відмовитися виконувати певні види робіт, повернутися додому тощо).
Об’єктивні та невербальні індикатори:
- наслідки поганого поводження (побиття, травми тощо);
- зовнішній вигляд (неохайно байдужий, особливо це стосується жінок);
- психологічний стан (людина залякана, замкнена; почуття тривоги; психологічна нестабільність, розгубленість тощо);
- відсутність документів.
Процес ідентифікації потерпілих від торгівлі людьми
1. Попередній аналіз параметрів, які потребують оцінки до проведення співбесіди з потерпілою особою:
- вік;
- стать;
- громадянство;
- наявні документи;
- останнє місцеперебування;
- обставини виявлення потерпілої особи;
- ознаки фізичного чи психологічного насильства;
- оцінка організації, яка направила особу для ідентифікації;
- порівняння отриманої інформації з попередніми знаннями та досвідом.
2. Проведення бесіди, яка включає перелік запитань, що стосуються вербування, перевезення та експлуатації потерпілої особи від торгівлі людьми.
3. Аналіз будь-яких наявних додаткових матеріалів, що підтверджують злочин (проїзні документи чи квитки; імміграційні картки, які заповнюються перед вильотом чи після посадки; звіти про будь-яку медичну допомогу у зв’язку з отриманими травмами; копії фальшивих трудових договорів чи рекламних оголошень; щоденникові записи, листи потерпілих).
Алгоритм дій спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї дітей та молоді (відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 № 783)
-
У разі надходження до ЦСССДМ повідомлення про особу, яка постраждала від торгівлі людьми від структурного підрозділу місцевої державної адміністрації, ЦСССДМ протягом п'яти робочих днів має провести оцінку потреб постраждалої особи та надати особі необхідні послуги згідно з вимогами стандартів та порядку здійснення соціального супроводу.
-
Оцінка потреб постраждалої особи, проводиться за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 14.09.2012 № 578.
-
У разі звернення постраждалої особи або її законного представника безпосередньо до ЦСССДМ, центр проводить оцінку її потреб, інформує її про необхідність особистого звернення або її законного представника до відповідального підрозділу та за згодою особи інформує відповідальний підрозділ про таку особу.
-
Після встановлення постраждалій особі статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, ЦСССДМ складає протягом десяти робочих днів план реабілітації постраждалої особи за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики від 14.09.2012 № 578.
-
Після складення плану реабілітації ЦСССДМ ініціює протягом семи робочих днів проведення спільного засідання суб’єктів взаємодії, на якому план реабілітації узгоджується суб’єктами та затверджується керівником центру.
-
Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надсилає щокварталу до відповідального підрозділу інформацію про стан виконання плану реабілітації.